Вітаю, шановний Володимир Олександрович. Мене звуть Марина Валентинівна Орлова-Адут. Я – громадянка Росії. Народилася у Петропавловську-Камчатському 18.11.1988 року. Я – етнічна Українка. У 2017 році я подавала документи на здобуття українського громадянства в посольстві України в Москві, на підставі яких мені видали Довідку про визнання мене громадянкою України, але я не змогла отримати паспорт через закон про заборону подвійного громадянства в Україні. Але суть не в цьому.
Я з диким болем сприймаю все те, що зараз відбувається між Росією та Україною. Уявити, що таке може бути, коли я навчалася у Дніпропетровську у школі №44, закінчивши музичну школу в Керчі №2 у 2007 році, знаючи українську мову як рідну та культуру України, я просто не могла.
З моїм чоловіком Олегом Борисовичем Орловим-Ейхе ми вже другий рік проживаємо в Королівстві Таїланд, з хвилюванням спостерігаючи за кожною новиною, і постійно запитуючи себе: «Коли ж буде мир?»
Мені дуже шкода, що Вам навіть довелося піти на такий крок як відмовитися від інтерв’ю та звернень російською мовою. Моя мама, наприклад, народилася у Дніпропетровську у 1950 році, а тато того ж року у м. Керч, і вони обидва практично не знають української мови. Я ж, навпаки, українську мову знаю завдяки просунутим реформам освіти, удосконаленому телебаченню України в мої шкільні роки. Я відчуваю гордість, що знаю українську мову.
Я розумію, що події, які відбуваються зараз у Росії, шокують увесь світ, особливо після смерті політика Олексія Навального. Є підстави вважати, що я та мій чоловік теж у зоні ризику, тому що він у 2023 році пішов на дуже складний крок і публічно заявив про своє самовисування кандидатом на вибори президента Росії 2024 року з пропозицією зупинити війну. Олег Ейхе родом із Карелії і вважає своїм першочерговим обов’язком турботу про свій малий народ – карели, а російське законодавство обмежило регіональну політику, тому тепер ми боїмось політичного переслідування за свою опозиційну активність.
Чи можна досягти миру? Я постійно думаю про це. Напевно, я вже втомила і свого чоловіка постійними питаннями: «Що ж нам робити?», «Як нам далі жити?». Я не сплю ночами в постійних думках, де знайти цю формулу миру, де всі залишаться переможцями, де ніхто не програє, тому що перемога однієї сторони може зруйнувати весь світ. Щодня ми читаємо новини, серед яких обов’язково є ядерне посилення, ескалація конфлікту.
Я все життя займалася музикою, у мене є незакінчена вища медична освіта, і я ніколи не могла собі уявити, що я опинюся в глухому куті, вихід з якого – це знайти формулу миру між Росією та Україною.
Я з упевненістю можу сказати, що Ви, шановний Володимир Олександрович – найдостойніший президент України. Ви показали, як потрібно захищати свою країну. Ви – геніальний політик, вмієте спілкуватися з Європейськими та Американськими лідерами країн. У всьому світі Вас знають як видатного актора та гумориста, минуле якого було тісно пов’язане і з Росією. Нам із сім’єю у 2019 році пощастило опинитися у Києві у день Вашої інавгурації, і ми були вражені Вашою передовою виборчою кампанією.
Україна – це молода пострадянська Держава, яка успадкувала диспропорції планової економіки та тисячолітню історію. Можливо, саме Вам призначено врятувати нашу давню культуру. Нехай цей шлях як тонка стежка вздовж урвища, але може вона має право на існування.
Я наведу, можливо, грубий, але зрозумілий приклад із медицини. В організмі є сполучна тканина. Її мета – з’єднувати, наприклад, м’язи та кістки. Самі собою м’язи і кістки – це різні види тканин. Сполучна тканина відрізняється універсальністю, багатокомпонентністю, високою здатністю до адаптації, тому що вона формує сполучну конструкцію між різними типами тканин. Україна – це найбільша сполучна ланка між Росією та Європою. Відхилення в одну сторону може формувати розрив. До того ж Україна, як і всі країни у світі, вбудована у глобальний ланцюжок прогресу, інтернету, туризму, бізнесу і їй потрібні як Європейські досягнення, так і Російські цінності.
Мені здається, що Україна ще може стати супер мультикультурною, мультипросунутою країною. Не втрачаючи національний український культурний код Україна ще може бути відкрита всьому світу, в тому числі й Росії. У Королівстві Таїланд, наприклад, де ми зараз живемо, добре розвинена англійська мова. Сюди приїжджають іноземці, відкривають невеликий бізнес у вигляді кафе, освітніх курсів, туристичних послуг. І закони сформовані із турботою про громадян Таїланду. Тому в малому бізнесі в Таїланді найчастіше можна зустріти іноземця з його тайською дружиною. Є цілий перелік законів, за якими лише громадяни Таїланду можуть пропонувати певні товари, послуги та займати робочі місця. Тут є легалайз, ґендерні свободи, що приваблює багато туристів. У Таїланді можна зустріти гостей із Росії, України, Європи, Америки, Індії, Китаю – і всі тут можуть відпочити.
Україна ще може знайти вихід із війни у свободах та різноманітних цінностях, поєднуючи в собі як західні Європейські, Американські свободи поряд із ходінням в Україні української мови, російської, англійської та, можливо, інших мов на державному рівні. Як, наприклад, у Грузії та Естонії. У цих країнах російською можна отримати консультацію, і навіть документи. Україна може бути країною, де є і пам’ятник Леніну, і Пушкіну, і можливість купити канабіс із медичною метою. До речі, вітаю Україну із цим досягненням. Вважаю це просунутим кроком, проте Росія, швидше за все, не підтримуватиме таких свобод на своїй території.
Можливо тут і є та сама тонка межа, коли Україна може вибрати проміжню позицію щодо культурного тяжіння. Щоб колишні громадяни СРСР в Україні не турбувалися, що їм відключать усі канали російською мовою, а молодь не турбувалася, що російська мова візьме гору над українською, поспішаючи виключити її, заодно і забути Пушкіна.
Тому ми підтримуємо спілкування англійською мовою, як міжнародною. Хоча я важко спілкуюся з іноземцями у Таїланді – не володію англійською досконало. Україна прагне до Європи, і людям просто потрібен європейський підхід до навчання їх англійській мові на рівні телебачення та освіти.
Мені здається, що Україні виключити зі свого минулого Росію, Радянський Союз також складно, як і Вам забути російську мову. Я не спілкуюся українською мовою роками, але як тільки виникає потреба – я все розумію і можу розмовляти. Я вільно слухаю Ваші відео у Вашому офісі президента на Ютубі і все розумію.
Тому я бачу в Вас людину, місія якої – домовитися, розробити програму, за якої хоч американець, хоч європеєць, хоч росіянин на території України буде почувати себе комфортно. Росія бере головну ідею у цій війні, спецоперації – захист російських людей, російської культури на території України як колишньої союзної республіки СРСР.
І так, я нещодавно зрозуміла, що закони – це закони, але все більше помічаю, що політикам треба один одного розуміти. І мені здається, що саме Ваша місія – це зламати сам конфлікт, обравши дипломатичний підхід.
Боюся, що якщо війна затягнеться і світ стане на рейки перегонів озброєнь і виробництва танків, дронів, ракет, то світ просто не вийде з цього штопора. Я просто не знаю, що робити. Ця війна, конфлікт, спецоперація вбиває не лише на полі бою, а й повільно, в будь-якому іншому місці, економічно… Ми з чоловіком завжди були блогерами та заробляли в інтернеті на рекламі. Зараз монетизація від Google та на інших світових сервісах для всіх росіян відключена. Вже другий рік ми не маємо доходів. Світ ніби завмер. Напевно, всі гроші йдуть на війну, і це жахливо.
Можливо, мій лист здасться малограмотним. Прошу пробачити мені, шановний Володимир Олександрович, якщо на Ваш погляд я висловилася не так правильно, як слід. Мені дуже складно даються такі листи.
Раніше я написала листа Президенту Росії Володимиру Путіну, до Європейської Ради та Його Святості Папі Римському Франциску.
Я молюся, щоб усі люди були живі. Я сподіваюся, що розум сильніше, і мир буде досягнут дипломатичним шляхом. Не дивлячись на те, що я – громадянка Росії, я не можу залишатися байдужою до Вашої біди, адже Україна для мене теж мій дім. Я просто намагаюся всіх зрозуміти і знайти якесь рішення заради миру, позбутися гнітючого почуття безвихідності і просто почати жити.
Зі щирою повагою та надією на мир, Марина Валентинівна Орлова-Адут.
Уважаемому Президенту Украины Владимиру Александровичу Зеленскому: Формула Мира
Здравствуйте, уважаемый Владимир Александрович. Меня зовут Марина Валентиновна Орлова-Адут. Я – гражданка России. Родилась в Петропавловске-Камчатском 18.11.1988 года. Я – этническая Украинка. В 2017 году я подавала документы на получение украинского гражданства в посольстве Украины в Москве, на основании которых мне выдали Довидку о признании меня гражданкой Украины, однако я не смогла получить паспорт ввиду закона о запрете двойного гражданства в Украине. Но суть не в этом.
Я с дикой болью воспринимаю всё то, что сейчас происходит между Россией и Украиной. Представить, что такое может быть, когда я училась в Днепропетровске в школе № 44, окончив музыкальную школу в Керчи №2 в 2007 году, зная украинский язык как родной и культуру Украины, я просто не могла.
С моим супругом Олегом Борисовичем Орловым-Эйхе мы уже второй год проживаем в Королевстве Таиланд, с волнением наблюдая за каждой новостью, и постоянно задавая себе вопрос: «Когда же будет мир?»
Мне дико жаль, что Вам даже пришлось пойти на такой шаг как отказаться от интервью и обращений на русском языке. Моя мама, например, родилась в Днепропетровске в 1950 году, а папа в том же году в г. Керчь, и они оба практически не знают украинский язык. Я же наоборот, украинский язык знаю благодаря продвинутым реформам образования, усовершенствованному телевидению Украины в мои школьные годы. Я чувствую гордость, что знаю украинский язык.
Я понимаю, что события, происходящие сейчас в России, шокируют весь мир, особенно после смерти политика Алексея Навального. Есть основания полагать, что я и мой супруг тоже в зоне риска, потому что он в 2023 году пошёл на очень сложный шаг и публично заявил о своём самовыдвижении кандидатом на выборы президента России 2024 с предложением остановить войну. Олег Эйхе родом из Карелии и считает своим первоочередным долгом заботу о своём малом народе – карелах, а российское законодательство ограничило региональную политику, поэтому теперь мы опасаемся политического преследования за свою оппозиционную активность.
Можно ли достичь мира? Я постоянно думаю об этом. Наверно, я уже утомила и своего супруга постоянными вопросами: «Что же нам делать?», «Как нам дальше жить?». Я не сплю ночами в постоянных мыслях, где найти эту формулу мира, в которой все останутся победителями, где никто не проиграет, потому что победа одной стороны может разрушить весь мир. Каждый день мы читаем новости, среди которых обязательно есть ядерное усиление, эскалация конфликта
Я всю жизнь занималась музыкой, у меня есть неоконченное высшее медицинское образование, и я никогда не могла себе представить, что я окажусь в тупике, выход из которого – это найти формулу мира между Россией и Украиной.
Я с уверенностью могу сказать, что Вы, уважаемый Владимир Александрович – достойнейший президент Украины. Вы показали, как нужно защищать свою страну. Вы – гениальный политик, умеете общаться с Европейскими и Американскими лидерами стран. Во всём мире Вас знают как выдающегося актёра и юмориста, прошлое которого было тесно связано и с Россией. Нам с семьёй в 2019 году посчастливилось оказаться в Киеве в день Вашей инаугурации, и мы были впечатлены Вашей передовой избирательной кампанией.
Украина – это молодое постсоветское Государство, которое унаследовало диспропорции плановой экономики и тысячелетнюю историю. Возможно, именно Вам суждено спасти нашу древнюю культуру. Пусть этот путь как тонкая тропка вдоль обрыва, но может и она имеет право на существование.
Я приведу, возможно, грубый, но понятный пример из медицины. В организме есть соединительная ткань. Её цель – соединять, например, мышцы и кости. Сами по себе мышцы и кости – это совершенно разные виды тканей. Соединительная ткань отличается универсальностью, многокомпонентностью, высокой способностью к адаптации, потому что она формирует связующую конструкцию между совершенно разными типами тканей. Украина – это самое большое связующее звено между Россией и Европой. Отклонение в какую-то одну сторону может формировать разрыв. К тому же, Украина, как и все страны в мире, встроена в глобальную цепочку прогресса, интернета, туризма, бизнеса и ей нужны как Европейские достижения, так и Российские ценности.
Мне кажется, что Украина ещё может стать супер мультикультурной, мультипродвинутой страной. Не теряя национальный украинский культурный код, Украина ещё может быть открыта всему миру, в том числе и России. В Королевстве Таиланд, например, где мы сейчас живём, хорошо развит английский язык. Сюда приезжают иностранцы, открывают небольшой бизнес в виде кафе, образовательных курсов, туристических услуг. И законы сформированы с заботой о гражданах Таиланда. Поэтому в малом бизнесе в Таиланде чаще всего можно встретить иностранца с его тайской супругой. Есть целый перечень законов, по которым только граждане Таиланда могут предлагать определённые товары, услуги и занимать рабочие места. Здесь есть легалайз, гендерные свободы, что привлекает много туристов. В Таиланде можно встретить гостей из России, Украины, Европы, Америки, Индии, Китая – и все здесь могут отдохнуть.
Украина ещё может найти выход из войны в свободах и разнообразных ценностях, совмещая в себе как западные Европейские, Американские свободы наряду с хождением в Украине украинского языка, русского, английского и, возможно, других языков на государственном уровне. Как, например, в Грузии и Эстонии. В этих странах на русском языке можно получить консультацию, и даже документы. Украина может быть страной, где есть и памятник Ленина, и Пушкина, и возможность купить каннабис в медицинских целях. Кстати, поздравляю Украину с этим достижением. Считаю это продвинутым шагом, однако Россия, скорее всего, не будет поддерживать такие свободы на своей территории.
Возможно здесь и есть та самая тонкая грань, когда Украина может выбрать промежуточную позицию в плане культурного тяготения. Чтобы бывшие граждане СССР в Украине не тревожились, что им отключат все каналы на русском языке, а молодежь не беспокоилась, что русский язык возобладает над украинским, спеша исключить его, заодно и забыть Пушкина.
Поэтому мы поддерживаем общение на английском языке, как на международном. Хотя я тяжело общаюсь с иностранцами в Таиланде – не владею английским в совершенстве. Украина стремится в Европу, и людям просто необходим европейский подход к обучению их английскому языку на уровне телевидения и образования.
Мне кажется, что Украине исключить из своего прошлого Россию, Советский Союз также сложно, как и Вам забыть русский язык. Я не общаюсь на Украинском языке годами, но как только появляется необходимость – я всё понимаю и могу разговаривать. Я свободно слушаю Ваши видео в Вашем офисе президента на Ютубе, и всё понимаю.
Поэтому я вижу в Вас человека, миссия которого – договориться, разработать программу, при которой хоть американец, хоть европеец, хоть россиянин на территории Украины будут чувствовать себя комфортно. Россия берёт за главную идею в этой войне, спецоперации – защиту русских людей, русской культуры на территории Украины как бывшей союзной республики СССР.
И да, я поняла недавно, что законы – это законы, но всё больше замечаю, что политикам нужно друг друга понимать. И мне кажется, что именно Ваша миссия – это переломить сам конфликт, выбрав дипломатический подход.
Боюсь, что если война затянется и мир станет на рельсы гонки вооружений и производства танков, дронов, ракет, то потом мир просто не выйдет из этого штопора. Я просто не знаю, что делать. Эта война, конфликт, спецоперация убивает не только на поле боя, но и медленно, в любом другом месте, экономически… Мы с супругом всегда были блогерами и зарабатывали в интернете на рекламе. Сейчас монетизация от Google и на других мировых сервисах для всех россиян отключена. Уже второй год у нас нет доходов. Мир будто замер. Вероятно, все деньги идут на войну и это ужасно.
Возможно, моё письмо покажется малограмотным. Прошу простить меня, уважаемый Владимир Александрович, если на Ваш взгляд я выразилась не так правильно, как следовало. Мне очень сложно даются такие письма.
Ранее я написала письмо Президенту России Владимиру Путину, в Европейский Совет и Его Святейшеству Папе Римскому Франциску.
Я молюсь, чтобы все люди были живы. Я надеюсь, что разум сильнее, и мир будет достигнут дипломатическим путём. Не смотря на то, что я – гражданка России, я не могу оставаться равнодушной к Вашей беде, ведь Украина для меня – тоже дом. Я просто пытаюсь всех понять и найти какое-то решение во имя мира, избавиться от гнетущего чувства безвыходности и просто начать жить.
С искренним уважением и надеждой на мир, Марина Валентиновна Орлова-Адут.
To the respected President of Ukraine Volodymyr Oleksandrovych Zelenskyy: Formula of Peace
Hello, dear Vladimir Alexandrovich. My name is Marina Valentinovna Orlova-Adut. I am a citizen of Russia. Born in Petropavlovsk-Kamchatsky on November 18, 1988. I am an ethnic Ukrainian. In 2017, I submitted documents to obtain Ukrainian citizenship at the Ukrainian Embassy in Moscow, on the basis of which I was issued a Dovidka recognizing me as a citizen of Ukraine, but I was unable to obtain a passport due to the law prohibiting dual citizenship in Ukraine. But that’s not the point.
I perceive with wild pain everything that is now happening between Russia and Ukraine. I simply could not imagine that this could happen when I studied in Dnepropetrovsk at school No. 44, having graduated from music school in Kerch No. 2 in 2007, knowing Ukrainian as my native language and the culture of Ukraine.
My husband Oleg Borisovich Orlov-Eikhe and I have been living in the Kingdom of Thailand for the second year now, watching every news with excitement and constantly asking ourselves the question: “When will there be peace?”
I am incredibly sorry that you even had to take such a step as to refuse interviews and addresses in Russian. My mother, for example, was born in Dnepropetrovsk in 1950, and my father in the same year in Kerch, and both of them practically do not know the Ukrainian language. On the contrary, I know the Ukrainian language thanks to advanced education reforms and improved television in Ukraine during my school years. I feel proud that I know Ukrainian.
I understand that the events currently happening in Russia are shocking the whole world, especially after the death of politician Alexei Navalny. There is reason to believe that my husband and I are also at risk, because in 2023 he took a very difficult step and publicly announced his self-nomination as a candidate for the 2024 Russian presidential election with a proposal to stop the war. Oleg Eikhe comes from Karelia and considers it his primary duty to take care of his small people – the Karelians, and Russian legislation has limited regional politics, so now we fear political persecution for our opposition activity.
Is it possible to achieve peace? I think about it all the time. I’ve probably already tired my husband with constant questions: “What should we do?”, “How should we continue to live?” I don’t sleep at night constantly thinking about where to find this formula for peace, in which everyone will remain winners, where no one will lose, because the victory of one side can destroy the whole world. Every day we read the news, among which there is always a nuclear strengthening, an escalation of the conflict
I have been studying music all my life, I have an incomplete higher medical education, and I could never imagine that I would find myself in a dead end, the way out of which is to find a formula for peace between Russia and Ukraine.
I can say with confidence that you, dear Vladimir Alexandrovich, are the most worthy president of Ukraine. You showed how to defend your country. You are a brilliant politician, you know how to communicate with European and American leaders of countries. All over the world you are known as an outstanding actor and comedian, whose past was closely connected with Russia. In 2019, my family and I were lucky enough to be in Kyiv on the day of your inauguration, and we were impressed by your advanced election campaign.
Ukraine is a young post-Soviet State, which inherited the disproportions of a planned economy and a thousand-year history. Perhaps it is you who are destined to save our ancient culture. This path may be like a thin path along a cliff, but maybe it has a right to exist.
I will give a perhaps crude but understandable example from medicine. The body has connective tissue. Its purpose is to connect, for example, muscles and bones. Muscles and bones themselves are completely different types of tissue. Connective tissue is distinguished by its versatility, multicomponent nature, and high adaptability, because it forms a connecting structure between completely different types of tissues. Ukraine is the biggest link between Russia and Europe. A deviation in one direction can create a gap. In addition, Ukraine, like all countries in the world, is built into the global chain of progress, the Internet, tourism, business, and it needs both European achievements and Russian values.
It seems to me that Ukraine can still become a super multicultural, multi-advanced country. Without losing the national Ukrainian cultural code, Ukraine can still be open to the whole world, including Russia. In the Kingdom of Thailand, for example, where we live now, English is well developed. Foreigners come here and open small businesses in the form of cafes, educational courses, and tourism services. And the laws are formed with the citizens of Thailand in mind. Therefore, in small business in Thailand, you can most often meet a foreigner with his Thai wife. There is a whole list of laws according to which only Thai citizens can offer certain goods, services and occupy jobs. There is Drug liberalization and gender freedoms here, which attracts many tourists. In Thailand you can meet guests from Russia, Ukraine, Europe, America, India, China – and everyone can relax here.
Ukraine can still find a way out of the war in freedoms and diverse values, combining both Western European and American freedoms along with the use of Ukrainian, Russian, English and, possibly, other languages in Ukraine at the state level. As, for example, in Georgia and Estonia. In these countries, you can get advice and even documents in Russian. Ukraine may be a country where there is a monument to Lenin and Pushkin, and the opportunity to buy cannabis for medical purposes. By the way, I congratulate Ukraine on this achievement. I consider this an advanced step, but Russia most likely will not support such freedoms on its territory.
Perhaps here there is that very fine line when Ukraine can choose an intermediate position in terms of cultural gravity. So that former citizens of the USSR in Ukraine do not worry that all channels in Russian will be turned off for them, and young people do not worry that the Russian language will prevail over Ukrainian, rushing to exclude it, and at the same time forget Pushkin.
Therefore, we support communication in English as an international language. Although I have a hard time communicating with foreigners in Thailand – I don’t speak English perfectly. Ukraine is striving for Europe, and people simply need a European approach to teaching them English at the level of television and education.
It seems to me that it is as difficult for Ukraine to exclude Russia and the Soviet Union from its past as it is for you to forget the Russian language. I may not communicate in Ukrainian for years, but as soon as the need arises, I understand everything and can speak. I freely listen to your videos in your office of the president on YouTube, and I understand everything.
Therefore, I see in you a person whose mission is to come to an agreement, to develop a program in which even an American, even a European, even a Russian will feel comfortable on the territory of Ukraine. Russia takes as the main idea in this war, special operations, the protection of Russian people, Russian culture on the territory of Ukraine as a former union republic of the USSR.
And yes, I recently realized that laws are laws, but I am increasingly noticing that politicians need to understand each other. And it seems to me that your mission is to reverse the conflict itself by choosing a diplomatic approach.
I’m afraid that if the war drags on and the world goes on the rails of an arms race and the production of tanks, drones, missiles, then the world simply will not come out of this tailspin. I just don’t know what to do. This war, conflict, special operation kills not only on the battlefield, but also slowly, in any other place, economically… My husband and I have always been bloggers and made money on the Internet from advertising. Now monetization from Google and other world services is disabled for all Russians. This is the second year we have had no income. The world seemed to stand still. Probably all the money goes to the war and that’s terrible.
Perhaps my letter will seem illiterate. Please forgive me, dear Vladimir Alexandrovich, if in your opinion I did not express myself as correctly as I should have. It is very difficult for me to write such letters.
Previously, I wrote a letter to Russian President Vladimir Putin, the European Council and His Holiness Pope Francis.
I pray that all people are alive. I hope that reason is stronger and peace will be achieved through diplomacy. Despite the fact that I am a citizen of Russia, I cannot remain indifferent to your misfortune, because Ukraine is also home for me. I’m just trying to understand everyone and find some solution in the name of peace, get rid of the oppressive feeling of hopelessness and just start living.
With sincere respect and hope for peace, Marina Valentinovna Orlova-Adut.